Закони України «Про освіту», «Про загальну середню освіту», Національна доктрина розвитку освіти, соціальні перетворення в українському суспільстві змінили орієнтації у галузі освіти і вимагають удосконалення української національної школи. Головна стратегія педагогічної діяльності спрямована на формування духовного світу особистості, розкриття потенційних можливостей та здібностей учнів. Розв’язання цих актуальних проблем можливе тільки на основі широкого використання інноваційних педагогічних ідей та технологій. Національна доктрина розвитку освіти визначає запровадження освітніх інновацій як один із пріоритетних напрямків державної політики щодо розвитку освіти в Україні. Результатом впровадження елементів нових технологій є всебічно розвинена та соціально адаптована до сучасного життя особистість, яка має відповідну сукупність знань і вмінь з базових дисциплін. Таким чином, питання управління інноваційними процесами у закладах освіти є надзвичайно актуальним і цікавим, саме цим зумовлений вибір теми дослідження. Перед сучасними керівниками закладів освіти постають питання: Як управляти школою? Як подолати відстань від усвідомлення проблем розвитку – до нової школи? Як привести до успіху учнів і педагогів? В інноваційному закладі освіти триває інтенсивне переосмислення цінностей, долаються стереотипи педагогічного мислення, здійснюються глибинні, системні перетворення, що стосуються всіх аспектів реформування навчально-виховного процесу. Такі заклади, в яких педагогічний та учнівський колективи експериментують, апробують, впроваджують нові педагогічні ідеї, теорії, технології можна вважати інноваційними. 

     Інноваційна освітня діяльність – це розробка, розповсюдження та застосування освітніх інновацій. Освітніми інноваціями є вперше створені, вдосконалені або застосовані освітні, дидактичні, виховні, управлінські системи, їх компоненти, що суттєво поліпшують результати освітньої діяльності. На загальнодержавному рівні інноваційні процеси в системі загальної середньої освіти регулюються Конституцією України, законами України «Про загальну середню освіту», «Про охорону дитинства», «Про інноваційну діяльність» (2000).

Питання інноваційного розвитку освіти знайшло відображення в Національній доктрині розвитку освіти, Положенні МОН України «Про інноваційну педагогічну діяльність» (2000), «Про експериментальні педагогічні майданчики» (2001).
Інноваційна освітня діяльність здійснюється на всеукраїнському, регіональному рівнях та на рівні навчального закладу. Рівень інноваційної діяльності визначається її змістом, а також масштабністю змін, що вноситимуться у систему освіти внаслідок застосування запропонованої інновації.

Інноваційна освітня діяльність загальноосвітніх навчальних закладів всеукраїнського рівня передбачає апробацію інновацій та експериментальну перевірку продуктивності й можливості застосування у системі освіти:
• освітніх, дидактичних систем;
• державних стандартів освіти, інваріантної складової змісту загальної середньої освіти.

Інноваційна освітня діяльність обласного рівня може здійснюватися у системі освіти області і передбачає:
• апробацію інновацій, розроблених у ході експериментів регіонального рівня;
• експериментальну перевірку продуктивності й можливості їх застосування.

Інноваційна освітня діяльність на рівні окремого навчального закладу передбачає:
• застосування інновацій;
• експериментальну перевірку продуктивності і можливості застосування інновацій.

Існує декілька класифікацій інновацій. За часом створення можна виділити чотири види:
• інновації, що створені давно;
• такі, які щойно створені, пройшли апробацію і рекомендовані для впровадження;
• такі, які щойно створені і проходять апробацію;
• такі, що знаходяться в стадії розробки.

В. С. Лазарєв пропонує оцінювати інновації за трьома основними критеріями: актуальність, корисність, реалістичність.

Групи освітніх інновацій

На інноваційний процес впливають такі чинники:
• зовнішнє середовище закладу;
• кадровий склад закладу, учні їх мотиви, цінності, культура, можливості;
• особливості змісту освіти в закладі;
• культура закладу;
• система громадського самоврядування закладу.
Найбільш впливовим є чинник зовнішнього середовища. Впровадження інноваційних процесів в закладі залежить від усіх учасників навчально-виховного процесу.

Планування інноваційної освітньої діяльності

Під час планування інноваційної діяльності закладу необхідно дотримуватися принципів науковості, об’єктивності, послідовності, реальності, демократичності, інноваційності тощо.

Управління інноваціями здійснюється на основі принципу інноваційності, що передбачає зміну завдань управлінської діяльності, мети, змісту, форм та методів роботи. Метою управління загальноосвітнім навчальним закладом, що здійснює інноваційну діяльність, вважається постійне оновлення освітнього процесу, що дає позитивні результати; змістом – виконання керівником модернізованих управлінських функцій: функції прогнозування, консультативної, менеджерської, представницької функцій, запровадження нових форм та методів управління.
Реалізуючи принцип інноваційності, керівник спільно з учасниками навчально-виховного процесу вносить постійні зміни у його діяльність і тим самим покращує результати.

Управління інноваційними процесами має такі функції:

Форми і методи управління інноваційними процесами

Існує три основні стратегії розвитку закладів:

1. Стратегія локальних змін (паралельне покращення, раціоналізація, оновлення окремих напрямків життя закладу).
2. Стратегія модульних змін (здійснення комплексних нововведень, які не пов’язані між собою).
3. Стратегія системних змін (повна реконструкція закладу, що стосується всіх компонентів його діяльності, структур, зв’язків, ланок).

Вибір стратегії розвитку навчального закладу – це пошук відповідей на питання:
• Яким є заклад сьогодні?
• Яким хотілося б бачити його в майбутньому?
• Чи можна реалізувати поставлену мету і які можуть бути перешкоди?
• Що необхідно зробити і в якій послідовності аби досягти мети?

Виходячи з цього, в процесі розробки програми розвитку закладу доцільно виділити такі етапи:
1. Аналітичний (діагностичний, інформаційно-аналітичний).
2. Концептуальний (цільовий, проектний) - формування концепції розвитку закладу освіти.
3. Організаційний (розробка стратегії, основних напрямків і задач переходу до нового закладу, розробка завдань, плану дій, експертиза програми).
4. Практичний (впроваджуючий, організаційно-виконавчий, моніторинг, регуляторно-корекційний).
5. Підсумковий (узагальнюючий).

Аналіз стану закладу можна здійснювати за таким алгоритмом:

Методика проектно-цільового планування інноваційної діяльності дозволяє кожному закладу мати індивідуальний план роботи, який враховує її особливості, забезпечує простір для творчого пошуку, спрямовує їх на вирішення актуальних проблем шкільного життя, що в кінцевому результаті сприяє розвитку здібностей та обдарувань учнів.

Умовно цей процес можна позначити схемою:

головна мета ↔ завдання ↔ принципи ↔ зміст ↔ форми і методи освітньої діяльності ↔ результати

Чим вище рівень системності, систематичності та плановості, тим кращими будуть результати інноваційної діяльності.
Після визначення змісту, основних форм запровадження інновації та очікуваних результатів адміністрація закладу на підставі висновків методичної ради та за погодженням з педагогічною радою і радою закладу приступає до планування інноваційної діяльності.
Основними видами планування інноваційної освітньої діяльності є перспективне та річне планування.
Перспективний план роботи закладу повинен містити інформацію про заходи з інноваційної діяльності. 
Річне планування повинно бути логічним продовженням перспективного планування, включає заходи з інноваційної діяльності, що не були виконанні , а також ті, що передбачені перспективним планом закладу.

Науково-методичне забезпечення інноваційної діяльності

Робота з педагогічними кадрами становить основу для інноваційних процесів, головними причинами гальмування яких є психологічні проблеми: зміна педагогічного менталітету, позбавлення педагогічних стереотипів та настанов. Саме розв’язання цієї проблеми є пріоритетним завданням управління інноваційної діяльності.

Основними засобами подолання опору педагогів впровадженню змін можна вважати такі:
• навчання і консультування педагогів;
• залучення педагогів до участі у розробці планів впровадження інновацій;
• своєчасна допомога і підтримка;
• кооптація ( надання пріоритетної ролі тому, хто чинить опір);
• спонукання, переконання;
• власний приклад творчої діяльності.

З метою ефективного впровадження інновацій спочатку потрібно досягти відповідного рівня індивідуальної технологічної готовності вчителя . На думку видатного педагога А.Дистервега, без прагнення до наукової роботи вчитель потрапляє під владу трьох демонів: механічності, рутинності, банальності. Рівень майстерності вчителя залежить від здатності педагога до творчо-пошукової роботи.
Напрям діяльності методичної служби закладу необхідно поступово зміщувати від контролю дотримання нормативних стандартів у бік надання індивідуальної допомоги в опануванні вчителем потрібних регуляторів.

План роботи методичної ради закладу щодо впроваджень інновацій складається на поточний рік і спрямовується на поліпшення науково-теоретичної, методичної та практичної підготовленості педагогічних кадрів закладу до інноваційної діяльності. 
План роботи методичного об’єднання з інноваційної діяльності складається за такою ж формою, що і план методичної ради. Зазначені вище плани повинні відображати три напрями діяльності: пізнавальну, тематичну та узагальнюючу.

З метою якісного і ефективного виконання запланованих заходів та досягнення бажаного результату необхідно організувати психологічний супровід інноваційної діяльності.